ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ СПАЛЮВАННЯ СТЕРНІ І СОЛОМИ

Охорона і раціональне використання ґрунтового покриву, збереження і відтворення його родючості, запобігання проявам деградаційних процесів у ґрунтових екосистемах (дегуміфікація, ерозія забруднення тощо) є одним із пріоритетних завдань агроекології. Сучасні реалії життя вивели на перший план екологічні проблеми, пов’язані з негативними наслідками сільськогосподарської діяльності, які раніше не стояли так гостро. До них, насамперед, слід віднести проблему спалювання соломи та післяжнивних решток озимих і ярих зернових безпосередньо на полях. Мета досліджень – оцінити екологічні наслідки спалювання стерні соломи озимої пшениці. Завдання досліджень передбачали: 1) визначити хімічний склад соломи озимої пшениці; 2) встановити вплив спалювання на вміст гумусу та чисельність еколого-трофічних груп мікроорганізмів чорнозему опідзоленого; 3) оцінити екологічні наслідки спалювання соломи.

При спалюванні соломи та пожнивних решток в умовах низької вологості ґрунту згоряє не лише рослинна органіка, а й гумус найбільш родючого поверхневого шару, внаслідок чого знижується мікробіологічна активність ґрунту. При спалюванні стерні озимої пшениці на одному гектарі знищується така кількість органічної речовини, яку можна компенсувати лише внесенням 40 т/га гною. При спалюванні 40-50 ц стерні і соломи з гектара втрачається до 20-25 кг азоту і 1500-1700 кг вуглецю, різко погіршуються водно – фізичні властивості грунту. Встановлено, що солома згорає на одному квадратному метрі за 30 – 40 с, при цьому температура на поверхні ґрунту під час горіння може досягати 360 °С, на глибині 5 см – близько 50 °С. Вигорання органічної речовини ґрунту відбувається в шарі 0 – 5 см, а втрати води – в шарі 0 – 10 см. Солома містить близько 15 % води і майже на 85 % складається з органічної речовини. Целюлоза, пентозани, геміцелюлоза і лігнін (до 80 %) є активним енергетичним матеріалом для мікроорганізмів ґрунту, а продукти їх деструкції – будівельним матеріалом для лабільного («поживного») гумусу. У середньому 1 т соломи містить 5 кг азоту, 2,5 кг фосфору, 8 кг калію, 350 – 400 кг органічного вуглецю, 25 г бору, 15 – міді, 150 – марганцю, 2 – молібдену, 200 – цинку і 0,5 г кобальту. Встановлено, що термічне навантаження, спричинене спалюванням стерні і соломи озимої пшениці, призводить до зниження вмісту гумусу у 0-2 см чорнозему опідзоленого на 0,04 %. Це, без сумніву, негативно позначиться на родючості грунту, оскільки на утворення 1 см його родючого шару необхідно близько 100 років.